Бо ще слова нема на моїм язиці, (що я його збираюся промовити,) а вже, Господи, знаєш (Ти) все! —Псалом 138:4, АМР
Оскільки ми маємо особисті, тісні стосунки з Богом — бо саме такими й саме для цього Він нас створив, — наші молитви мають бути такими ж особистими й відвертими. Навіть молячись у групі з різними людьми, кожен із нас все одно залишається окремою особистістю; молитовні групи просто об’єднують людей, які в один голос висловлюють Богові бажання свого серця. Я вірю, що Господь прагне, аби під час спільної молитви наші серця були єдині, проте аж ніяк не однакові метод і спілкування з Ним.
Промовляючи: “Господи, навчи мене молитися”, — ми просимо Його навчити нас молитися певним чином — унікальним, притаманним тільки нам. Відтак наші молитви мають стати простим, природним вираженням нашої сутності. Нам не слід залишати свою унікальність за дверима молитовної кімнати. Натомість маємо приходити до Бога такими, які є, і надавати Йому можливість насолодитися спілкуванням із нами. Адже ми неповторні й особливі — такими Він створив кожного з нас. Маємо приходити до Бога зі своїми сильними сторонами, хибами й слабкостями, унікальними рисами і всім тим, що відрізняє нас від інших людей у світі. Богові подобається спілкуватися з нами справжніми, розвивати особисті тісні стосунки й допомагати нам зростати духовно, таким чином сприяючи в перетворенні на людей, якими Він нас бачить. Мені особисто приносить велику свободу думка про те, що можемо приходити до Бога такими, які ми є, і почуватися вільно в Його присутності.
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ: Коли приходите до Бога, немає жодної потреби “надягати маску”.