Клікніть тут щоб прослухати аудіоверсію статті
Така надія ніколи не розчарує, не ошукає і не засоромить нас, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам. – До Римлян 5:5, АМР
Людська любов, на відміну від Божої, не може бути безумовною. Та якщо ми віримо в Ісуса Христа, то Божа любов перебуває в нас. І за бажання ми можемо дозволити цій любові вільно й просто, без якихсь перешкод і додаткових умов виливатися на інших людей. Наша любов має межу, тоді як Божа любов — безмежна. Наша любов закінчується, а Божа любов — вічна.
Іноді я помічаю, що хоча й не спроможна любити певну людину власними силами, та мені вдається любити її Божою любов’ю. Справжня Божа любов не залежить від почуттів — вона спирається на рішення. Вона абсолютно не зважає на те, заслуговує на неї ця людина чи ні. Тож бути спроможними на любов до людей, не спиняючись і не ставлячи перед собою питання, заслуговують вони на неї чи ні, — це і є справжньою свободою.
Людська любов залежить від почуттів. З нею в серці ми спроможні любити тільки тих людей, які добре до нас ставляться або першими нас полюбили. Така любов як приходить легко, так потім і зникає.
Божа любов відмінна від людської й зовсім на неї не схожа. Вона не спирається ні на що, окрім Самого Бога. Коли ми приймаємо Христа як свого Спасителя, Божа любов виливається в наші серця Духом Святим. Тож не зволікайте і почніть уже сьогодні виливати Божу любов на інших людей.
Відкрийте шлях для перемін — помоліться
Господи, моя любов може скінчитися, але Твоя любов — ніколи. Я й далі черпатиму силу у Твоїй нескінченній любові й таким чином зможу віддавати її іншим людям, не турбуючись про те, заслуговують вони на неї чи ні.