Клікніть тут щоб прослухати аудіоверсію статті
Коли бо хто (з вас) думає, що він щось (надто важливе для того, щоб простягнути руку допомоги іншому, то він), бувши ніщо, сам себе обманює, (переконуючи себе у власній вагомості і значущості). – До Галатів 6:3, АМР
Неодноразово в Біблії ми зустрічаємося із застереженням щодо того, аби не бути гордими людьми. Навряд чи мені вдасться достатньо серйозно наголосити на тому, якою небезпечною є гордість. Розумієте, відводячи у своєму серці місце для гордості, ми даємо ворогові можливість впливати на нас.
Коли ми думаємо про себе краще, ніж треба, це дає нам привід менше цінувати інших людей, не довіряти Богові й нехтувати істиною про те, що насправді без Бога ми — нуль. Таке ставлення або мислення є досить огидним для Господа. Щодо гордості, то ми повинні жахатися її, як вогню, пам’ятаючи, що наша особливість і цінність полягає в тому, що Бог любить нас і пробачає нам, а не в нашій спроможності самотужки досягати чогось великого й значущого. Надзвичайно важливо розуміти, що успіх в якійсь сфері приходить до нас тільки завдяки Божому дару благодаті, чітко призначеному для нас. Щойно ми починаємо вважати, ніби досягли чогось вагомого своїми власними зусиллями, відразу в нашому серці виникає гордість.
Пам’ятайте, ми належимо Богові. Замість думати про себе краще, ніж потрібно, зосередьмося на Божій величі і Його любові до нас. Тільки завдяки Його благодаті ми можемо мати успіх, виконуючи Його задум і покликання для нашого життя.
Відкрийте шлях для перемін — помоліться
Господи, усе добре, що я маю, прийшло безперечно від Тебе. Тому я схиляюся перед Тобою й каюся в будь-якій гордості, що могла з’явитися в моєму серці. Я впевнений, що будь-які мої досягнення — все це лише завдяки Твоїй благодаті й добрості до мене.