Бо сили не має, (якщо ми) в Христі Ісусі, ані обрізання, ані необрізання, але віра, що (активується, підсилюється, висловлюється й стає) чинна любов’ю. —До Галатів 5:6, АМР
Багато людей вважає, що велика віра — це найголовніша ознака духовної зрілості. Проте я вірю, що справжнім випробуванням духовної зрілості є наша здатність крокувати за любов’ю. Спроможність любити людей підсилює нашу віру. Без віри ми не можемо мати гарних стосунків із Ним. Саме любов є доказом нашої віри, оскільки підкріплює її і робить досконалою. Якщо ми по-справжньому любимо Бога й віримо в Нього, то також ми любитимемо інших людей.
В наведеному вище вірші сказано: віра стає чинною за допомогою любові, а любов — це не просто балачки або гарна теорія; любов є конкретними діями. По суті, за Біблією, ми насправді не вміємо любити, якщо, бачачи свого брата в нужді й маючи все потрібне для її задоволення, не допомагаємо йому (див. 1 Івана 3:17). Також Ісус сказав, що весь закон і пророки зводяться лише до однієї заповіді про любов до Бога й ближнього. Він проголосив: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять” (Матвій 22:37–40). Ісус промовив це до людей, які спитали Його про найважливішу заповідь у Законі. По суті, вони попрохали Його: “Підсумуй увесь закон в одній заповіді, Ісусе”. Тож почули Його відповідь: “Гаразд, хочете дізнатися, до чого зводиться весь Закон? Хочете повністю виконати весь Закон і пророків? Тоді любіть Мене й інших людей”. Насправді все дуже просто. Ісус повідав людям, що здатність крокувати за любов’ю є ключем до життя, яке догоджає Йому. Віра без любові — це немов ліхтарик без батарейки. Тому пильнуймо, щоб наша батарейка завжди була заряджена. Інакше від нашої віри не буде жодної користі!
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ: Бог є любов’ю. Що більше ми пізнаємо Його, то більше любитимемо інших людей.