А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини. 2 Хронік 20:13
Мені дуже подобається наведений вище вірш, і ось чому: ціла нація нерухомо стояла перед Богом. Розумієте, коли хтось непохитно стоїть із вірою в серці, у Божому Царстві це рівноцінно активним діям. Звісно, останні не є фізичними; вони — духовні. Однак часто у своєму житті, здійснюючи якісь фізичні дії, ми майже бездіємо духовно. Проте, вирішивши зупинитися й нерухомо стояти перед Господом, ми насправді здійснюємо могутню духовну діяльність. Своєю готовністю нікуди не рухатися ми наче кажемо Господу: “Я чекатиму на Тебе й довірятиму Тобі, допоки Ти не зарадиш у моїй ситуації. А я поки що зберігатиму мир у серці, насолоджуватимуся життям і покладатимуся на Тебе”.
Уявіть, у жителів Іудейського царства, які нерухомо стояли перед Богом, були всі підстави спробувати щось зробити — тільки не стояти на місці, не бездіяти. Проти них виступили незлічені ворожі сили, що становили смертельну загрозу й збиралися знищити їхній край, а їх узяти в полон. Тож юдеяни, напевно, відчували спокусу приготуватися до бою чи принаймні втекти, тим самим урятувавши себе від вірної смерті. Однак вони цього не зробили, натомість просто стояли на місці, чекаючи на Божу відповідь. Відтак Господь дивовижним чином їх урятував.
Надія на Бога й очікування Його відповіді надає нам сили (див. Ісая 40:31). Напевно, ця сила знадобиться нам тоді, коли почуємо Божий наказ діяти. Саме вона допоможе нам слідувати за Богом, у правильному напрямку, і врешті-решт виконати все, до чого Він нас закликає. Ті, хто надіється на Господа, чують Його голос, отримують відповіді на свої питання, знають, який обрати напрямок для руху, і здобувають силу, конче потрібну для виконання всього, що Він накаже.
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ:
Здатність очікувати від Господа — це прояв нашої віри.