І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе (аж надмір і дам тобі Свою прихильність), і звеличу (й прославлю) ймення твоє, і будеш ти благословенням (для інших). —Буття 12:2, АМР
Зізнаюся щиро, нелегко було мені коритися Божому голосу, коли Він уперше покликав мене покинути роботу й почати своє власне служіння. Між іншим, Бог використав саме наведений вище вірш, щоб звернутися до мене й заохотити виконувати Його план для мого життя. Дуже легко читати цей вірш і роздумувати: “Так! Я хочу бути благословенним. Це чудова ідея!” Однак не варто забувати, що Бог вимагав певної жертви й покори від Авраама, перш ніж Його чудова обітниця здійснилася в житті чоловіка. Авраамові довелося полишити все, до чого він був звичний, і вирушити в невідомому напрямку. Між нами кажучи, багатьох людей це змусило б нервувати — але не Авраама. У Посланні до Євреїв 11:8 читаємо: “(З) вірою (і впевненістю) Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи (й зовсім не турбуючись про те), куди йде”(АМР).
Власне цим я хочу показати, що доведись нам у чомусь підкоритися Богові, ми повинні взоруватися на Авраама й не турбуватися. Коли Бог звертається до нас і веде нас за Собою, нам потрібно без вагань слідувати за Ним, довіряти Йому у всьому і в жодному раз не сумніватися в тому, що Він благословить нашу покору й виконає Свої обітниці.
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ: Бог завжди виконує Свої обітниці.