Клікніть тут щоб прослухати аудіоверсію статті
А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя… – Матвій 6:3
Нам усім відомо, хто такий мученик. Ми чули неймовірні історії про героїчні вчинки чоловіків і жінок, які померли за Христа. Але також у світі є люди з мисленням мученика, хоча насправді не являються останніми. Вони аж ніяк не благородні й не відважні — просто, постійно страждаючи, вони завжди готові будь-кому, хто захоче їх послухати, розповісти про свій біль і поділитися ним. Такі собі «мученики» бажають, щоб усі навколо знали, яку жертву вони приносять у своєму житті.
«Мислення мученика» — це пастка, в яку дуже легко потрапити. Ми починаємо з того, що служимо своїм близьким, рідним і друзям. Спочатку нам це подобається, та з часом ставлення нашого серця змінюється — ми починаємо очікувати від них чогось у відповідь. Врешті-решт ми перестаємо робити для них вчинки із серцем слуги. Наше ставлення псується, і ми досить швидко помічаємо, що загрузли в болоті жалю й співчування до самих себе. Ми перетворилися на мучеників.
Господь у Своєму Слові вчить нас віддавати так, щоб «наша ліва рука не знала, що робить правиця». Інакше кажучи, Він бажає, щоб ми служили людям, віддаючи усе, що можемо, й не турбуючись про те, чи помітять вони це й чи подякують.
Тож замисліться, чи не потрапили ви часом у пастку «мислення мученика»? Якщо так, то попрохайте Бога дати вам Його серце по відношенню до людей, щоб надалі ви могли віддавати безкорисливо, не хвилюючись, чи отримаєте за це подяку.
Відкрийте шлях для перемін — помоліться
Святий Духу, покажи мені, чи не потрапив я часом у пастку й чи не виробив у себе «мислення мученика». Я прагну мати Твоє серце слуги по відношенню до людей, щоб віддавати іншим так, як Ти мене спонукаєш, — радо й безкорисливо.