Клікніть тут щоб прослухати аудіоверсію статті
Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, (люті й розпачі), і (завдяки цьому) місця дияволові не давайте, (й не дозволяйте йому діяти у вашому житті)! – До Ефесян 4:26-27, АМР
Чи являється гнів сам по собі гріхом? Ні, однак за певних обставин він може ним стати. Навіть Сам Бог має праведний гнів і лютує по відношенню до гріха, несправедливості, бунту й дріб’язковості. Часом гнів, або злість, слугує праведним цілям, тому не обов’язково завжди має гріховну природу. Звісно, від сильних своїх почуттів нікуди не втекти, однак, Бог не дав би нам плід здержливості, стриманості й урівноваженості, якби ми нічого не могли вдіяти з почуттями. Спокуса щось зробити — ще не є гріхом. Гріх стає гріхом тоді, коли, відмовляючись протистояти спокусі, ви у будь-якому разі слухаєтеся ворога й чините те, щодо чого він вас спокушає. Так само немає нічого поганого в тому, щоб відчувати гнів. Однак не стежачи за ним, можна опинитися втягнутим у досить гріховні обставини.
Іноді Бог дозволяє нам відчувати гнів, щоб ми розуміли, коли до нас ставляться несправедливо. Та навіть за відверто несправедливих життєвих обставин ми не повинні давати вихід своєму гніву якимсь неналежним чином. Отже, остерігаймося гніву, або злості, й не дозволяймо йому втягнути нас у гріх.
У Посланні до Ефесян 4:26 читаємо: «Гнівайтеся, та не грішіть». Ваш гнів не обов’язково має бути грішним, але запевніться, що для уникнення грішної реакції, ви цілком і повністю віддали його Богові.
Відкрийте шлях для перемін — помоліться
Боже, допоможи мені правильно реагувати на гнів, тобто так, як Ти цього хочеш, і при цьому не грішити. Я віддаю Тобі контроль над своїм гнівом і вірю, що Ти повернеш усе в моєму житті мені на добро.