Клікніть тут щоб прослухати аудіоверсію статті
І промовив Господь до Аврама (в Харані): Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. – Буття 12:1
У Біблії розповідається про чоловіка на ім’я Аврам, який довіряв Богові, незважаючи на свій страх. А як ви почувалися б, почуй від Бога повеління покинути власну домівку, родину й усе, до чого так звикли, і вирушити в невідомому напрямку, в невідоме місце призначення? Чи було б вам тривожно й страшно? Адже саме це Бог наказав зробити Аврамові, і саме від цього йому стало лячно й моторошно. Але Бог звернувся до нього: «Не бійся».
Досить часто ми вважаємо, що слід дочекатися, допоки страх зникне, і тільки тоді братися до діла. Та якби ми завше так жили, то навряд чи зробили б багато корисного для Бога, інших людей і навіть для самих себе. Аврамові довелося ступити крок за вірою й скоритися Богові попри свій страх і боязкість. Якби він схилився перед своїм страхом, то ніколи б не виконав свого покликання й не став би батьком багатьох народів — адже саме для цього Бог його створив і обрав.
Коли ми піддаємося страху, це заважає збутися ідеальному Божому плану для нашого життя. Тому прислухайтеся до Господа, виконуйте те, що Він вам наказує, навіть якщо доведеться робити це з острахом у серці. Як і Аврам, ви побачите, що винагорода, яка на вас чекає, того варта.
Відкрийте шлях для перемін — помоліться
Боже, Ти не підвів Аврама, коли він скорився Тобі, незважаючи на свій страх. З огляду на це, я також приймаю рішення протистояти страху, виконувати Твої настанови й робити те, що Ти наказуєш мені робити.