Клікніть тут щоб прослухати аудіоверсію статті
Тож благаю вас, браття та сестри, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові… – До Римлян 12:1, NIV
У Другому посланні до Коринтян, 8 розділі, коли апостол Павло розповідав віруючим із Коринфу про пожертви, то навів як приклад церкви у Македонії. Читаємо у п’ятому вірші: «І (вони принесли свої пожертви в дар) не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам (Його представникам), із волі Божої, (повністю забувши про свої власні інтереси, вони віддали стільки, скільки могли, та ще й себе самих віддали в наше розпорядження згідно з Божою волею)» (АМР). Я глибоко вражена тим, що ці люди не тільки віддали свої гроші, але й повіддавали самих себе в жертву.
Цікаво, чи багато з нас готові написати своє ім’я на шматочку паперу і покласти його на тацю з пожертвами? У Посланні до Римлян 12:1 сказано, що ми повинні принести себе в жертву Богові. Це означає, що мусимо жити для Бога навіть за межами церкви. Поза всяким сумнівом, ми повинні бути готові віддати свої гроші, але також це означає, що маємо любити всяку людину, яку Бог приведе до нас. Іншими словами, нам потрібно бути готовими використовувати будь-які свої власні ресурси для Божого Царства.
Тож на завершення хочу вас надихнути й підбадьорити: коли наступного разу в церкві таця для пожертв проходитиме повз вас, будь ласка, відкрийте своє серце Богові й скажіть Йому, що віддаєте всього себе в жертву, що буде Йому до вподоби!
Відкрийте шлях для перемін — помоліться
Боже, я хочу віддати все, що маю, Тобі. Я приношу себе в живу жертву. Покажи мені, як я маю використовувати ресурси, які Ти мені дав, для Твоєї слави.