Бо не взяли ви духа неволі, щоб (він) знову (поневолив вас) на страх, але взяли ви Духа синівства (і всиновлення), що через Нього (блаженно) кличемо (й звертаємося до Бога): Авва, Отче! —До Римлян 8:15, АМР
Святий Дух — це Дух усиновлення. Це означає, що завдяки силі Святого Духа ми, по суті, стаємо частиною Божої родини. Раніше ми були грішниками й служили дияволу, але Бог викупив нас, придбавши для Себе ціною крові Свого Сина. Тепер Він називає нас Своїми власними, улюбленими синами й доньками.
Усиновлення — це щось неймовірне! Той, хто хоче мати дитину, цілеспрямовано обирає її для себе й приймає як свою власну, щоб любити її і дбати про неї. Зазначу, що в певних випадках для дитини може й краще бути всиновленою, ніж проживати у своїй рідній сім’ї, адже там не завжди бажають її народження. Іноді народження дитини стає наслідком рішень, про які її батьки жалкують. Проте всиновлена дитина завжди є бажаною, бо її обирають з-поміж інших дітей і цілеспрямовано називають своєю.
Приймаючи рішення повірити в Ісуса Христа, ми завдяки процесу народження згори стаємо частиною Божої родини. Господь стає нашим Батьком, а ми — Його спадкоємцями й співспадкоємцями зо Христом (див. До Римлян 8:16–17). Він ставиться до нас так, як тільки люблячий і досконалий Батько може ставитися до Своїх власних дітей. Добрий тато не мовчатиме, коли його діти будуть поруч. Він багато чого робить для них так само, як і Бог робить усе для нас. Батько звертається до них, говорячи про свою велику любов, навчає їх, веде за собою, попереджує про небезпеку, підтримує й підбадьорює. Затямте, ви належите Богові; Він усиновив вас і тепер є вашим Батьком; Він хоче звернутися до вас уже сьогодні. Тож дозвольте нагадати: якщо ви зазнали страждань через батьківське ставлення — від вас відвернулися, вас покинули — то Бог усиновлює вас і приймає, як Своїх власних дітей (див. Псалом 26:10).
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ: Бог вважає, що ви — особлива людина. Він обрав вас, щоби зробити Своїм дитям.