Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать. —До Євреїв 4:16
Почавши розуміти сутність своєї дружби з Богом і сприймати себе як Його друзів, ми вже інакше молимося. Наші молитви стають більш сповненими сили Святого Духа й віри, а завдяки цьому — набагато сміливішими. Ісус розповів одну історію в 11 розділі Євангелія від Луки одразу після того, як навчив Своїх учнів молитися, послуговуючись молитвою “Отче Наш”. Можна припустити, що Він використав цю історію в якості ілюстрації до Свого уроку про молитву. Ісус сказав: “Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три (буханки) хліба, бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому. А той із середини у відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі (нічого, що тобі потрібно). Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за (безсоромну настирність і) докучання його він устане та й дасть йому (стільки), скільки той потребує” (Лука 11:5–8, АМР).
Принагідно хочу звернути вашу увагу на те, що чоловік, який потребував хліба, отримав його лише через свою “безсоромну настирність і докучання”. Ми можемо “безсоромно докучати”, надоїдати тим, кого вважаємо за своїх друзів, адже дружба робить нас сміливими. Що більше ми зростаємо у своїй дружбі з Богом, то сміливішими й упевненішими стаємо, коли приходимо до Нього в молитві.
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ: Не забувайте молитися з тією ж пристрастю й натхненням, з якими ви спілкуєтеся винятково зі своїми найближчими друзями.