Клікніть тут щоб прослухати аудіоверсію статті
Пильнуй же моєї душі та мене хорони, щоб не бути мені засоромленим чи розчарованим, бо надіюсь на Тебе і моя утіха в Тобі! – Псалом 24:20, АМР
Щодня на своєму життєвому шляху ми стикаємося з двома різновидами сорому, і тому вкрай важливо знати про відмінність, яка існує між ними.
Є почуття сорому, що можна вважати нормальним і здоровим. Прикладом, взявши і загубивши чужу річ або розбивши те, що належить комусь іншому, я відчуватиму сильне розчарування через свою помилку. Я докорятиму собі за цей вчинок і вельми шкодуватиму, що була такою необачною або недбалою. Мені буде соромно, але я візьму на себе відповідальність, попрошу пробачення, прийму його і спокійно житиму далі.
Здорове почуття сорому нагадує нам про нашу недосконалість, про те, що ми ― люди ― кожен зі своїми хибами й обмеженнями. Воно щоразу повертає нас до думки про те, що всім конче потрібен Бог. Та на жаль, якщо люди не усвідомлюють, де проходить межа, то здорове почуття сорому переростає у щось нездорове й отруйне. Коли людина не прохає пробачення або не вміє приймати прощення, вона може довгий час картати себе і зрештою почати себе ненавидіти.
Не потрапляйте у цю пастку. Пам’ятайте, що ви, за своїм правом, є Божим спадкоємцем і дитям (див. Послання до Римлян 8:17). Нездорове почуття сорому змусить вас забути про свою сутність у Христі, тоді як здорове лише нагадуватиме, що без Нього ви ніхто. Попрохайте Бога навчити вас розрізняти ці два почуття вже сьогодні.
Відкрийте шлях для перемін — помоліться
Боже, я не хочу жити з тягарем нездорового почуття сорому. Допоможи мені завжди пам’ятати, як сильно Ти мене любиш. Оскільки Ти вже давно мені пробачив, я не повинен вічно картати себе за свої помилки й провини.