Клікніть тут щоб прослухати аудіоверсію статті
Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту. І повів Бог той народ окружною дорогою пустині… – Вихід 13:17-18
Бог дає нам сподівання й мрії про те, що в нашому житті відбудуться певні події, та не завжди показує точний час, коли на них чекати, згідно з Його планом. Хоча нас іноді й засмучує відсутність розуміння, що й коли станеться у нашому житті, однак, з іншого боку, це допомагає нам ніколи не припиняти руху вперед. Погоджуючись із Божим розпорядком, ми вчимося жити з надією в серці й насолоджуватися життям, допоки Господь працює над розв’язанням наших проблем.
У книзі Виходу 13:17-18 читаємо, що Бог повів Ізраїльський народ до Обіцяної Землі довшою, складнішою дорогою, тому що знав про їхню неготовність увійти в Обіцяний Край. Вони ще мали належно підготуватися, навчитися воювати, а також пройти через певні труднощі й випробування. Та навіть незважаючи на це Бог завжди був у змозі подбати про них і показати, що їм потрібно робити.
Те саме стосується й нас… період навчання й підготовки у нашому житті просто полягає в тому, що ми повинні виконувати Господні настанови й саме тоді, коли Він наказує нам це робити. А зайві питання й спроби збагнути, що воно відбувається, тут ні до чого. Байдуже, скільки часу знадобиться, — ми можемо завжди бути впевнені в тому, що для нас самих буде краще підтримати й прийняти Божий режим і розпорядок.
Відкрийте шлях для перемін — помоліться
Боже, я погоджуюся з Твоїм розпорядком. Можливо, я не завжди його розумію, проте впевнений, що Твої шляхи досконалі, а тому цілковито й повністю довіряю Тобі.