І коли стоїте на молитві, то прощайте, (відпускайте й забувайте все), як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам (ваші власні) прогріхи (й помилки та забув про них). – Марко 11:25, АМР
Коли якась людина завдає нам болю, ми часто реагуємо так, ніби вона щось у нас вкрала. Ми сповнені відчуття, начебто вона чимсь завинила перед нами. Та Господь прагне, щоб ми забули про свою образу і відпустили її. Відмовляючись комусь пробачити, як можемо взагалі сподіватися щось отримати від Бога? Одержати від Господа те, що Він нам обіцяє у Своєму Слові, можемо, тільки підкорившись Йому, незважаючи на те, яким важким і складним це видається. Тож, поза всяким сумнівом, ми повинні пробачати своїм кривдникам.
Часто сатана вводить в оману віруючих людей стосовно прощення. Християни починають вірити брехні, мовляв, їхнє прощення не є справжнім, якщо при цьому не змінюються почуття. Тож, приймаючи рішення пробачити якійсь людині, не дозволяйте дияволові переконати вас у тому, що на ділі ви їй не пробачили тільки тому, що ваші почуття залишилися такими, що й були.
Безперечно, ви можете прийняти правильне рішення і пробачити комусь, але ніяких змін так і не «відчуєте». Саме для цього нам дається віра. Ви зробили те, що мусили ― далі довіртеся Богові. Він неодмінно виконає Свою частину угоди, зцілить ваші емоції, уздоровить душу і змінить ваші почуття до людини, яка завдала вам болю.
Відкрийте шлях для перемін — помоліться
Боже, я хочу пробачити людям, які мене скривдили. Я звільняю їх від цього боргу в ім’я Ісуса. Благаю Тебе, зціли моє зранене серце і уздоров мою душу.