Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую. —Іван 15:14
Наш сьогоднішній вірш відкриває нам умову, за якої можемо називатися Ісусовими друзями. Коритися Йому — і це все. У наступному вірші Ісус каже, що для Нього ми вже не слуги. Він вважає нас Своїми близькими друзями. Вочевидь, Господь хоче мати з нами близькі, особисті стосунки й бажає, щоб ми теж цього хотіли. Він доводить це тим, що в момент нашого народження згори замешкує в нас. Хіба можна мати більш особисті стосунки, ніж тоді, коли хтось живе в серці іншої людини? Бажаючи мати з нами далекі, ділові, професійні взаємини, скоріш за все, Господь жив би десь далеко від нас. Можливо, час від часу Він і навідувався б до нас, проте в жодному разі не погодився б постійно мешкати з нами поруч.
Померши на хресті, Ісус відкрив нам дорогу до особистих стосунків із Всемогутнім Богом. Мене це просто вражає! Тільки замисліться над цим: Бог вирішив стати нашим особистим Другом!
Знаєте, якщо ми знайомі з якоюсь відомою людиною, то нам дуже подобається принагідно сказати: “О, так, ця людина — мій друг. Я постійно буваю в неї вдома. Ми часто навідуємося одне до одного”. Те саме ми можемо сказати про Бога, якщо робимо все потрібне для спілкування з Ним: прислухаємося до Його голосу, виконуємо Його настанови, накази й перебуваємо в Його присутності щодня.
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ: Ви можете мати особисті стосунки з Богом, адже Він — ваш Друг.