(Авраам) не мав сумніву (й тому не похитнувся у своїй вірі) в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу (й хвалу) Богові. До Римлян 4:20, АМР
У книзі Буття 12:1 – 21:7 є історія, як Бог звернувся до Авраама і пообіцяв дати йому спадкоємця. Однак проблема полягала в тому, що Авраам зі своєю дружиною Сарою були надто старими — дуже старими. Йому було сто років, а їй дев’яносто, тож їхній дітородний вік уже давно залишився в минулому, і час, протягом якого вони могли стати батьками, уже давно минув! Проте Авраам чітко розумів, що Бог звернувся до нього, а відтак вирішив не зосереджуватися на природних перешкодах, через які дитина не могла народитися. Натомість він зміцнився у вірі в Божу обітницю, тримаючись за неї і прославляючи Бога, як читаємо у наведеному вище вірші.
Дозвольте мені повторити це ще раз: з природної точки зору в Авраама не було жодних підстав для надії і сподівання. По суті, якщо в якійсь ситуації і було б безглуздо надіятися, то саме така склалася в їхньому із Сарою житті. Ці двоє людей, віком за дев’яносто років, мали природним шляхом народити дитину. Та попри все, Авраам не втрачав надії; він не припиняв вірити в Божу обітницю. Чоловік дивився на свої обставини й добре усвідомлював, що не має жодних шансів. Хоча, за Біблією, Авраамове тіло було “повністю омертвілим” і Сарина утроба також безплідною й “омертвілою”, він усе одно не здався. Незважаючи на всю неможливість ситуації, Авраам не дозволив сумнівам і зневірі заволодіти його серцем. Він не вагався, не знеміг у своїй вірі й не став сумніватися в Божій обітниці. Натомість він “зміцнився у вірі” і продовжував прославляти й хвалити Бога.
Маючи від Бога обітницю й досі чекаючи на її здійснення, будьте як Авраам: пам’ятайте, що сказав вам Бог, і ніколи не припиняйте Його хвалити й прославляти.
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ:
Хваліть Бога, допоки чекаєте на здійснення Його обітниць у вашому житті.