Просіть (невпинно,) і буде вам дано, шукайте (й не зупиняйтеся,) і знайдете, стукайте (з пошаною,) і відчинять вам (двері). —Матвій 7:7, АМР
Ісус велів нам просити, шукати й стукати. Якщо ніхто не стукає, то двері не відчиняться. Коли не ведеться пошук, то нічого й не знаходиться. І, звісно, той, хто нічого не прохає, нічого й не отримує. Оскільки для того, щоби отримати щось, потрібно попрохати про це, можна висновувати, що наші прохання є чимсь вагомим і мають важливе значення. Однак, прохаючи щось у Бога, стежмо за тим, щоби кількість і значимість наших прохань не перевищувала хвали й подяки, адже ми не повинні прохати про те, за що завідомо не зможемо бути вдячні. Пам’ятайте, що в Біблії, Посланні до Филип’ян 4:6, сказано, щоб ми “ні про що не турбувалися, а в усьому нехай виявляються Богові наші бажання молитвою й проханням з подякою”. Коли наші прохання не перевищують хвали й подяки, здатність звертатися до Бога починає здаватися нам чудовою, захоплюючою можливістю. І це насправді так! Це справді чудово, коли, попрохавши щось у Бога, ми можемо вірити, що отримаємо це, спостерігаючи потім за тим, як Він це здійснить у нашому житті. Іноді у своєму серці ми можемо усвідомлювати, що вже отримали відповідь, а відтак більше ніколи не згадувати про свою потребу в молитві. Але часом трапляється, що можемо відчувати, немов повинні бути наполегливими в молитві; хай там як, ми можемо бути певні, що Бог любить відповідати на наші молитви, а тому згідно зі Своєю мудрістю, Свого часу, у Свій спосіб дасть нам те, про що прохаємо. Отже, не біймося просити, шукати й стукати!
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ: Нехай кількість і значимість ваших прохань не перевищує хвали й подяки.