А ви (живете) не в тілі, а в дусі, бо (Святий) Дух Божий (насправді) живе в вас. А коли хто не має (Святого) Христового Духа, той (і) не Його. —До Римлян 8:9, АМР
Як сказано в нашому вірші на сьогоднішній день — ми покликані жити в дусі. Свідоме прийняття рішення це робити стає лише відправним пунктом нашої подорожі. Але, взоруючи на Боже Слово і власний досвід, можу вас запевнити, що самого тільки рішення буде замало; для цього потрібно, щоб Святий Дух провів вагому роботу в нашому житті. Він ніби “оперує” нас за допомогою Божого Слова, що розділяє душу й дух (див. До Євреїв 4:12). Також Господь не забуває про наші життєві обставини: Він уміло їх використовує, щоб навчити нас бути стабільними й непохитними. Бог надихає нас завжди крокувати за любов’ю.
Все, до чого ми покликані, ніколи не впаде нам на голову просто так; маємо старанно працювати для того, щоб цього досягти. Так само, як закваска, або дріжджі, проникають у тісто й здійснюють у ньому свою роботу, Христос має стати частиною нашого єства.
В Посланні до Филип’ян 2:12 апостол Павло навчає нас “здійснювати спасіння зі страхом і тремтінням”. Власне це означає, що ми повинні співпрацювати зі Святим Духом, коли Він починає розпинати нашу плоть або, інакше кажучи, допомагати нам “померти для себе”. Павло колись сказав: “Я вмираю щодня” (див. 1 до Коринтян 15:31). Він мав на увазі, що постійно змушений “убивати власну плоть”. Звісно, йшлося не про фізичну смерть, натомість про смерть своєї волі й звички ходити власними шляхами. Отже, справді бажаючи жити за Духом, нам доведеться померти для власної волі й прийняти рішення виконувати волю Божу. Ми можемо сміливо розраховувати на те, що Бог вестиме нас за Собою; тож зробімо все можливе, щоб і Його не розчарувати — обіцяймо підкорятися Йому й слідувати за Ним.
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ: Усвідомте, “померши для себе”, ви зможете стати джерелом життя для інших людей.