Клікніть тут щоб прослухати аудіоверсію статті
Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! – 2 до Коринтян 9:7
Ми, християни, повинні бути щедрими людьми й віддавати все, що можемо, кожного разу, коли з’являється така можливість. Тут маються на увазі не тільки гроші — ми можемо надавати допомогу, підбадьорення, віддавати свій час, таланти й давати людям прощення. І в жодному разі нам не слід дозволяти своєму егоїзму заважати, чи перешкоджати, процесу віддавання.
У світі безліч скупих людей, або скнар, які жадібно хапаються за те, що мають, і живуть, охоплені постійною панікою, боячись це втратити. Інші ж люди, не проявляючи скупості у своїх діях, є вбогими й скупими своїм серцем. І віддають вони тільки тому, що почуваються зобов’язаними це робити. Мотивом їхнього серця не є палке й щире бажання.
Та, без сумніву, звісно не так Бог нас вчить віддавати. У Другому посланні до Коринтян 9:7, читаємо: «Бог любить (тішиться, цінує понад усе й ні за що не покине) того, хто з радістю дає (і робить це бадьоро, від усього серця)!» (АМР). Розмірковуючи над цим, я розумію, що тієї миті, як ми віддаємо своє життя Богові, усе, що ми маємо, переходить до Нього у власність — воно вже нам не належить. Тому мусимо щедро віддавати й використовувати усі свої ресурси так, як Він цього бажає.
Вділяйте сьогодні охоче й з радістю — це приносить Богові задоволення. Ті, хто щедро віддає, стають щасливими, задоволеними й надзвичайно ефективними людьми.
Відкрийте шлях для перемін — помоліться
Боже, просто зараз я приймаю рішення й ставлю собі за мету бути людиною, яка вміє вділяти щедро й з радістю. Покажи мені, як я можу вже сьогодні віддавати охоче й щедро Тобі й людям у моєму житті.