Дух дихає (й рухається там), де захоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений. —Іван 3:8, АМР
В момент нашого народження згори наш дух оживає, і ми стаємо чутливими до Божого голосу. Ми чуємо Його шепіт, хоча й не спроможні визначити, звідки він долинає. Господь звертається до нас і ніжно виправляє, докоряє, спрямовує Своїм тихим, лагідним голосом, що його чуємо в нашому серці.
Щодо спілкування з людьми, то ми можемо використовувати свої вуста, вираз обличчя, різноманітні жести й навіть поставу. Проте намагаючись поспілкуватися з Богом, ми повинні пам’ятати, що це відбуватиметься в нашому дусі. Господь звертається до нашої внутрішньої людини кількома шляхами: говорячи їй безпосередньо, кидаючи виклик нашій інтуїції (надприродній прозорливості) і нашому сумлінню (тобто здатності розрізняти правду й обман), а ще — даючи мир у серце. Наш дух може знати те, чого не здатен зрозуміти чи усвідомити наш звичайний розум. Прикладом, будь ми чутливі до Божого голосу, і ситуація, на перший погляд, правильна, вже не здаватиметься нам такою. Інтуїтивно ми будемо спроможні збагнути: з нею щось негаразд. Здатність “усе випробовувати”, притаманна людському духові, допомагає нам уникнути непотрібного спілкування або небажаної участі в якихось заходах чи непристойних справах.
Закликаю вас звертати увагу на те, що відчуваєте у своєму серці й дусі, адже саме до них Бог звертатиметься й промовлятиме Своє Слово, коли захоче спрямувати вас кудись, підбадьорити, про щось попередити або втішити.
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ: Звертайте увагу на те, що відчуваєте у своєму дусі, адже духові людини притаманна здатність “усе випробовувати”.