Чим серце наповнене (до краю, з надлишком), те говорять уста. —Матвій 12:34, АМР
Досліджуючи вище наведений вірш, я згадую про одну жінку. Зустріла я її на одній зі своїх конференцій. Вона розповіла мені, що завжди приділяла своїм проблемам багато уваги, розмірковуючи про них і обговорюючи їх, тоді як насправді добре розуміла, що не слід на них зосереджуватися. Ця жінка усвідомлювала, що мусить припинити думати лише про негативне, проте ніяк не могла цього зробити, хоч як старалася. У її житті так сталося, що колись її скривдили. І тут, на конференції, вона познайомилася з кількома іншими жінками, що пережили те саме. Коли між ними зайшла розмова, раптом ця жінка збагнула, що Бог наказував їй робити те саме, що і її співрозмовницям. Однак вони Його послухалися, а вона — ні. Відтак розум цих жінок оновився за допомогою Божого Слова, а вона все глибше й глибше в душу продовжувала заганяти власні проблеми, бо насправді не хотіла припинити про них думати.
Те, на чому ми зосереджуємо свої думки, рано чи пізно почне злітати з наших вуст. Оскільки ця жінка не захотіла підкоритися Богові, припинивши постійно обдумувати й обговорювати власні проблеми, вона опинилася у в’язниці, з якої вже сама не могла вибратися. Ми шукаємо того, про що постійно думаємо й говоримо. Вона могла використати свої думки й слова, щоб віднайти Бога, натомість вона обрала їх для пошуку саме тих проблем, які намагалася подолати.
Принагідно хочу закликати вас до пошуку Бога у своїх словах і думках. Думайте й говоріть про Божі діла, прохайте Святого Духа наповнити ваш розум і вуста тим, на чому Він спонукає вас зосередитися.
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ: Замість розмірковувати сьогодні про те, що змушує вас сумувати, думайте про те, що приносить вам щастя.