Ми не дивимося (й не зважаємо) на видиме, а (натомість дивимося) на невидиме. Бо видиме дочасне, (коротке й швидкоплинне,) невидиме ж вічне (й безсмертне)! —2 до Коринтян 4:18, АМР
Хоча апостол Павло й проходив через неймовірні труднощі, випробування, проте він не розчарувався в Богові, адже замість фокусуватися на видимому, він дивився на невидиме. Наслідуймо його приклад! Не зосереджуймося на тому, що бачимо навкруги, натомість помічаймо й концентруймося на тому, що робить Святий Дух. Він допоможе нам, замість зосереджуватися власних проблемах, пройнятися й прийняти Божі відповіді на свої питання.
Мало хто задумується над тим, що двоє людей, читаючи однакове Боже Слово, можуть сприймати його по-різному: людина, яка має плотське, тілесне вухо, сприйматиме його зовсім інакше, ніж та, у якої вухо духовне. Прикладом, у 3 посланні Івана, у 2 вірші, читаємо: “Улюблений, я (понад усе) молюся, щоб добре велося в усьому тобі, і щоб був ти (фізично) здоровий (так само, як, наскільки мені відомо), добре ведеться душі твоїй” (АМР). Недостатньо зрілі, плотські християни (яких і досі спокушають тілесні задоволення й бажання), скоріш за все, почнуть радіти обітниці про зцілення й процвітання, адже вони лише її помічають в цьому вірші. Такі люди розмірковують: “Ух! Слава Богу! Він хоче, щоб ми процвітали і були здорові!” Але зрілі віруючі, чутливі до святих Божих намірів для їхнього життя, також звернуть увагу на ту частину вірша, в якій сказано: “…як добре ведеться душі твоїй”. Хочеться вірити, що вони чують і розуміють — Бог дасть їм процвітання й зцілення згідно з тим, у якому стані перебуває їхня душа.
Отож моліться про те, щоб мати вуха, по-справжньому здатні чути те, що каже Бог, і тоді ви, продовжуючи ходити Божими шляхами, поступово, крок за кроком досягнете духовної зрілості.
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ: Попрохайте Бога відкрити ваші духовні вуха, щоб почути справжнє значення того, що Він намагається сказати у Своєму Слові.