Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають. —Єремія 2:13
Найбільша помилка, якої може припуститися людина, — це забути про Бога або почати Його ігнорувати, наче Його взагалі не існує. Саме це сталося з людьми, про яких пише пророк Єремія в наведеному вище вірші. У тому ж самому розділі своєї книги він передає слова, що почув від Бога: “А народ Мій про Мене забув незчисленні вже дні!” (Єремія 2:32). Яка це неймовірна трагедія! Читаючи цей уривок, складається враження, що Бог сумує чи, можливо, навіть почувається самотньо.
Зізнаюся, я, наприклад, точно не хотіла б, щоби мої діти забули про мене. Зі мною ніколи не трапляється, щоб я не поговорила з кожним із них хоча б раз на кілька днів. Один із моїх синів дуже багато подорожує у справах служіння. Та навіть перебуваючи закордоном, він телефонує мені кожні кілька днів. Ніколи не забуду, як ми з Дейвом вечеряли з одним із наших синів два дні поспіль. Та навіть попри це наступного дня він зателефонував нам, щоб дізнатися про наші плани й бажання знов провести вечір разом із ним. Далі від нього послідував дзвінок-подяка, в якому вони з дружиною щиро дякували нам за все, що ми робимо, аби їм допомогти.
Саме такі дрібниці допомагають будувати й підтримувати добрі стосунки з людьми. Іноді вони мають для нас найбільшу цінність. Так мої діти своїми вчинками демонструють мені свою любов. Хоча у своєму розумі я й знаю про неї, та мені, безумовно, дуже подобається ще й відчувати її.
Бог так само ставиться до нас, Своїх улюблених дітей. Звісно, Він і так знає, що ми любимо Його. Однак Йому надзвичайно подобається й відчувати прояви нашої любові по відношенню до Нього. А ними є наші вчинки, коли ми не забуваємо про Нього й прагнемо проводити з Ним час.
СЛОВО ВІД БОГА НА СЬОГОДНІ: Богові небайдуже все, що стосується вас, тому не соромтеся говорити з Ним про що завгодно, на будь-які теми.